.png)
Мікрорайон Корабел у Херсоні, більш відомий серед херсонців як Острів - це місце, про яке всі знають і яке болить. Тут не працюють магазини й аптеки, немає світла, газу й тепла, а вода - лише технічна і буває всього на кілька годин на добу. Але попри все тут залишаються люди. І тримається цей район передусім на взаємній підтримці.
Про те, як сьогодні живуть херсонські ОСББ на Острові, ми поговорили з Оленою Шатіло, головою правління ОСББ «Каравела», у новому випуску “Розмов про відновлення”.
“Острів - він для всіх болить. Для влади, бо люди не хочуть виїжати. Для мешканців, бо вони залишилися без світла, газу, тепла. Воду подають лише технічну і всього на кілька годин. Пити її не можна. Питну привозить влада. Аптек на Острові немає вже більше року. Немає банків, магазинів, навіть виїзної аптеки,” — каже Олена Остапівна.
Після того, як у серпні 2025 року росіяни авіабомбами значно пошкодили міст через річку Кошову, на Острів не заїжджають швидкі та пожежники. Якщо щось трапляється — приїжджає поліція або Нацгвардія, і вивозить людину вже в критичному стані. Значна частина мешканців мікрорайону виїхала, але є і ті, хто повернувся назад. За словами Олени Остапівни в її будинку залишилося лише дві родини, одна з яких її.
Про взаємодію з владою Олена Остапівна говорить відверто і без прикрас - коли у червні 2023 році окупанти підірвали Каховську ГЕС, Острів був одним з перших мікрорайонів, який пішов під воду, але залишився сам на сам з бідою. Був повний хаос. Люди рятувалися як могли: “Влада не думала, що залишилося так багато людей. В той час нам допомагали волонтери. Коли пошкодили міст, влада оголосила обов'язкову, не примусову евакуацію. Єдина комунікація, яка на сьогодні є з владою - на будь-яку проблему “виїжджайте з Острова”. Ми просто передаємо знання одне одному, між мешканцями, які тут ще залишилися”, — каже Олена Остапівна.
Чи допомагає місцева влада мешканцям ОСББ на Острові? Так. Підвозять питну воду, відкривають укриття, з настанням холодів передали газові конвектори з балонами. Але, за словами Олени Остапівни, обов'язки влади закінчуються на урочистій передачі допомоги під прицілом журналістів. Далі все лягає на плечі самих містян - укриття перейшли на баланс ОСББ, а ті ж самі балони мешканці мають доставити до Миколаєва, заправити їх і привезти назад самостійно, усе - власним коштом і під дронами, без броньованих авто і елементарних засобів захисту (каски і бронежилети), щоб можна було цю логістику забезпечувати.
“Слово “аптека” для Острова просто не існує, - говорить пані Олена, - тому було б непогано якби хоча б раз на місяць у Пункти незламності завозили медикаменти. Бо зараз мені телефонує наш дільничний поліцейський і питає, які ліки кому потрібні. Але ж це не його робота. Цим має займатися адміністрація - військова чи района. Цієї комунікації з владою немає”.
Незважаючи на те, що з Острова виїхало багато мешканців, тут майже немає мародерства. Будинки контролюють самі мешканці разом із поліцією. “Я ненавиджу фразу “кожен сам за себе”. Як у війну можна бути сам за себе? Тут один за всіх, і всі за одного”, — каже Олена Остапівна.
Сьогодні Херсон, і Острів зокрема, тримається на волонтерах і благодійних фондах: продукти, вода, генератори, ліки, допомога після затоплення: “На волонтерах і війна виграється, і люди виживуть”. Водночас є й ті, з ким за словами Олени Остапівни співпраця не складається — через бюрократію, вибірковість або формальні відповіді. Ми поцікавились у пані Олени, як на її думку можна покращити співпрацю з міжнародними організаціями, які на сьогодні навіть не завжди до кінця розуміють ситуації на місцях: “Про яких донорів можна говорити сьогодні, якщо до нас навіть пожежники не їдуть? На нарадах голів ОСББ влада нам постійно говорить, що відбудова почнеться тільки тоді, як окупанти відійдуть хоча б на 50 км”.
Попри війну, відсутність комунацій, постійни обстріли, на території ОСББ — чисто, доглянуто, ростуть квіти. Люди садять, поливають, відновлюють: “До нас приїжджали іноземці й питали: “У вас тут війна?” Я кажу — подивіться на вікна. Але територія доглянута, бо ми віримо, що будемо жити далі”, — усміхається пані Олена.
Острів сьогодні — це про виживання. Про людей, які залишилися. Про ОСББ, які фактично стали кризовими менеджерами. Про міні-громаду, яка не чекає ідеальних умов, а робить те, що може. І про просту істину: навіть у найважчих умовах люди залишаються людьми. І тримаються разом.
Запрошуємо вас долучитися до анонімного опитування, яке допоможе нам краще зрозуміти настрої, потреби та виклики, з якими стикається населення Херсонщини, а також оцінити ефективність роботи громадських організацій та влади. Кожна Ваша відповідь – це важлива цеглинка у фундаменті майбутнього відновлення. Ваші відповіді є повністю анонімними та будуть використані виключно в узагальненому вигляді для аналітичних цілей.
Інтерв'ю підготовлене Херсонським обласним благодійним фондом “Об'єднання” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності авторів.
