За 10 років свого існування, Фонд завжди активно реагував на виклики і потреби українського суспільства, запускаючи важливі для спільнот проєкти, але не відходячи від основної місії і завдань.
Ще до того, як це стало мейнстрімом, з 2013 року ми вчили українських громадських журналістів як організовувати прямі трансляції, стріми для швидкого реагування та висвітлення інформації. З моменту агресії росії проти України, ми допомагали українським активістам будувати громадські гіперлокальні ком’юніті медіа як на півдні так і на сході України. Ми працювали з переміщеними ВНЗ і молоддю, підвищуючи їхні навички критичного мислення, аналізу інформації, виявлення фейків, підготовки новин, ведення соціальних мереж, написання статей та їхньої оптимізації задля збільшення незалежного контенту в українському інформаційному просторі. Ми реагували на корупційні виклики і створювали цифрові сервіси і рішення, які допомагали людям по-іншому дивитися на проблеми та діяти. Щороку ми проводили і проводимо десятки тренінгів для сотень активних громадян, вчимо їх брати відповідальність щодо розвитку власних громад на себе, будувати діалог, розвивати довіру та взаєморозуміння. Наші тренінги проходили від учнів загальноосвітніх закладів і студентів – до вчителів, депутатів і голів місцевих рад. Ми допомагали і допомагаємо громадам шукати ресурси для росту, об’єднуватися навколо проблем і спільно їх вирішувати.
Ми намагалися швидко реагували на основні виклики, з якими стикалися як Україна вцілому, так і громади і спільноти зокрема. Для цього, як ми бачимо, і має існувати громадянське суспільство. Українське громадянське суспільство – це те, чого немає у росії.
Сьогодні ми так само не можемо стояти осторонь. Нам не віриться, що за 8 років війни в Україні досі є неймовірна кількість людей, які з радістю зустрінуть і чекають «руський мір» у своїх домівках. Дуже сумно від того, що нам, як Українській нації, у XXI сторіччі необхідно досі доводити свою незалежність, боротись за неї, віддавати за неї життя.
Час хочеться витрачати не на боротьбу з неадекватністю й цинізмом, а на розбудову своєї держави. Нам неймовірно болить за Україну. Нам дуже хочеться, аби усі Українці зараз згуртувались і робили усе можливе, аби зміцнити державу. Не шляхом викладання герба України з пальм на Мальдівах абощо.
Час «витягнути» свою українську ідентичність назовні й боротись. Найменше, що ми можемо зробити – допомогти армії (у кожного свій ресурс і спосіб), продовжувати працювати, і не бути байдужими до ситуації. Бо наявність внутрішньої позиції стосовно нинішніх подій об’єднує, наділяє самоповагою та дарує ресурс на життя.
Допомагайте один одному, допомагайте українській армії, підтримуйте своїх співвітчизників, та тримайте розум холодним.
Ми продовжуємо працювати цього року у напрямку громадської безпеки та соціальної згуртованості, у напрямку розвитку українських громад та побудови партнерства заради миру та задля встановлення демократичного громадянського суспільства в Україні.
Слава Україні!