"Розмови про відновлення": Роман Баклажов, голова спільноти колишніх цивільних полонених "Бранці Херсона", про боротьбу, яка триває навіть після звільнення з полону

У сучасних реаліях України тема цивільних полонених залишається однією з найболючіших і найменш висвітлених. У нашому новому випуску “Розмови про відновлення” Роман Баклажов, голова спільноти колишніх цивільних полонених "Бранці Херсона", поділився своїм досвідом, баченням та важливими аспектами роботи, які допомагають цим людям не лише вижити, а й боротися за свої права.

Цей випуск — про біль, який не бачать очі, і про боротьбу, яка триває навіть після звільнення. Про тих, хто не тримав у руках зброї, але пройшов через пекло за любов до України. Про несправедливість, яку складно пояснити: коли держава мовчить, а суспільство ще не розуміє масштабу трагедії. А ще — про силу. Силу говорити, об’єднуватися, відстоювати права і гідність там, де здавалося б усе втрачено. Це не просто розмова. Це голос тих, хто повернувся з темряви і не боїться сказати правду. Щоб ми чули, знали і діяли. Ця розмова розкриє, як виглядає життя цивільних під час окупації, яку підтримку вони отримують після полону, а також що можна зробити для відновлення Херсонщини та підтримки постраждалих.

Роман Баклажов сам пробув "на підвалі" майже 2 місяці під час окупації Херсона, і чудово знає що роблять росіяни з тими, хто підтримує Україну. Після звільнення з катівні Роман почав шукати таких, як і він бранців, знайомитися з діяльністю благодійних фондів, які допомагають цивільним полоненим. За словами Романа такого офіційного статусу, як цивільний полонений, до останнього не було.  З цього народилася ідея створення спільноти колишніх цивільних полонених "Бранці Херсона". Спільнота об'єднує трохи більше півтори сотні людей з різних регіонів, включаючи Херсон, Чернігів, Азовсталь та інші, що пройшли через російські катівні та пережили тортури. Їм допомагають вирішити проблеми зі здоров’ям (всі вони травмовані фізично і психічно), відновити документи, довести факт перебування у полоні, щоб отримати відповідний статус і грошову компенсацію від держави. За словами Романа Баклажова, цивільні часто переживали більші тортури, ніж військові. При цьому вони не мають такого ж статусу при обмінах полоненими і майже не отримують державної підтримки.

«Військових списували і не брали після полону в армію, а цивільних мобілізували, незважаючи на їхні травми та психологічний стан. Цивільні полонені часто залишаються поза увагою, адже складно довести факт перебування у полоні через відсутність належної процедури та доказів. Спеціальна комісія, яка розглядає такі справи, не завжди визнає статус незаконно позбавлених волі, що ускладнює отримання допомоги та пільг. Червоний Хрест також не може довести перебування цивільних у полоні, навіть якщо є фото- та відеодокази з судових засідань у російських судах», — розповідає Роман. 

Спільнота активно займається адвокаційною діяльністю, зокрема, брала участь у розробці закону про мобілізацію цивільних полонених за власним бажанням, який був підписаний президентом 31 грудня. Це стало важливим кроком у визнанні особливих потреб та прав цієї категорії громадян.

Сьогодні Роман Баклажов також представляє Фонд “11 листопада”, який займається не лише підтримкою колишніх полонених, а й допомогою жертвам сексуального насильства під час збройного конфлікту. За півроку вони зібрали близько 500 постраждалих, які отримали проміжні репарації у розмірі 3000 євро. Це важлива ініціатива, що базується на досвіді конфлікту в Югославії, і є кроком до повноцінної реабілітації. Крім того, фонд допомагає людям, які зазнали поранень або мають психологічні травми, сприяє їхній соціальній адаптації, організовує спортзали для ветеранів з ампутаціями та інші проєкти відновлення.

Херсонщина — це регіон, який дуже гостро відчув усі "смаки русского мира". Відсутність нормального життя, зупинка бізнесу, повна невизначеність — це реалії, з якими довелося зіткнутися місцевим мешканцям. Через постійні обстріли, безперервні атаки дронів, люди живуть у постійному страху та напрузі. Як розповідає Роман, навіть просто прогулятися містом — це ризик, адже неможливо передбачити, де і коли пролунає вибух.

«Дрони почали літати як в себе вдома. Але, не дивлячись на це, бізнес працює, центральні вулиці прибрані. У місті намагаються підтримувати життя: магазини відкриваються, лікарні працюють, хоча й із обмеженнями. Люди намагаються жити. Але, разом з тим, є райони, які нагадують Прип’ять», — каже Роман, порівнюючи ситуацію у Херсоні з містом, що залишилось покинутим після Чорнобильської катастрофи.

Разом з тим Роман Баклажов вважає, що вже сьогодні ми маємо думати про відновлення міста після зупинки бойових дій, незважаючи на те, коли це станеться. Відновлення потребує не лише фізичної реконструкції, а й соціальної підтримки. Спільнота колишніх полонених організовує заходи, допомагає усувати наслідки обстрілів, працює над створенням спортивних залів для ветеранів та людей з інвалідністю. Важливо, що ці ініціативи йдуть від самих мешканців і волонтерів, адже державна підтримка часто недостатня: “Ми постійно співпрацюємо з міжнародними фондами і громадськими організаціями. З громадською владою, на жаль, не дуже працюємо взагалі. Зараз будемо розмовляти з владою, щоб була якась підтримка для цивільних полонених”. 

За різними оцінками, кількість цивільних полонених залишається невизначеною — цифри коливаються від 7 тисяч до 25 тисяч. Більше за все фонд Романа Баклажова зараз займається питанням "херсонської дев'ятки" - дев’яти мешканців Херсонщини, які були затримані росіянами, перебувають у в’язницях у Криму та Ростові і перебувають під загрозою довічного ув’язнення за звинуваченнями у "міжнародному тероризмі". За словами Романа адвокати, які працювали з цими справами, піддаються тиску, а Червоний Хрест не підтверджує статус полонених для багатьох цивільних. Це ускладнює процес обміну та отримання допомоги. Волонтери намагаються підтримувати цих людей, але проблема залишається масштабною і складною.

Основна проблема полягає у відсутності чіткої процедури обміну цивільними полоненими. Військові обмінюються один на один, а цивільні часто залишаються поза увагою. Роман та його спільнота активно працюють над удосконаленням законодавства, щоб забезпечити справедливий статус і права для цивільних, які пережили полон.

Однією з ключових проблем за словами Романа Баклажова залишається недостатня обізнаність суспільства про ситуацію в Херсоні. Багато людей, навіть у близьких регіонах, досі не знають що Херсон був деокупований ще у 2022 році, і не знають реальної картини життя там. Це спричиняє відчуження та байдужість. Роман наголошує, що херсонці мають самі розповідати свою історію, активно залучати увагу до проблем регіону і не дозволяти інформації зникнути з медіа. Також важливо підтримувати ініціативи, які об'єднують людей та створювати спільний простір для спілкування і допомоги переселенцями з Херсона у інші регіони України.

Незважаючи на всі труднощі, Роман з оптимізмом дивиться у майбутнє Херсонщини. Він вірить, що більшість мешканців повернуться додому, адже це їхня батьківщина, їхній дім. Важливо будувати плани не лише на поточний момент, а й на довгострокову перспективу, включаючи створення інфраструктури, соціальних програм і підтримку постраждалих. Спільнота продовжує працювати над тим, щоб забезпечити гідне життя для тих, хто пережив окупацію і полон.

Ця розмова — заклик до розуміння, підтримки і дій. Адже за кожною цифрою і статистикою стоять живі люди з власними історіями, надіями і мріями. Підтримка цивільних полонених, відновлення Херсона та збереження громадянської єдності — це ті завдання, які маємо виконати разом.