Чи можна говорити про відновлення там, де щодня лунають вибухи? Як залучати бізнес до підтримки прифронтових громад? Чому співпраця між громадськими організаціями, владою та мешканцями стає ключовою умовою розвитку?
Про це говоримо з Валерією Мацай — керівницею благодійного фонду «Відродження громад Півдня», який працює в Херсонському районі. За два роки роботи команда фонду пройшла шлях від волонтерської ініціативи до організації, що реалізує гуманітарні, освітні та відновлювальні проєкти, залучає міжнародних партнерів і співпрацює з українським бізнесом.
«Наш фонд створили четверо волонтерів. До цього ми вже працювали в благодійності, допомагали людям, набували досвіду в інших організаціях. У певний момент зрозуміли, що цього досвіду достатньо, щоб спробувати створити власний фонд. Сьогодні ми працюємо за кількома напрямами. Перший — гуманітарна допомога. Специфіка нашої організації — ми не сегментуємо людей на категорії. Ми надаємо допомогу кожному, хто її потребує. При цьому ми ніколи не даємо порожніх обіцянок. Якщо маємо ресурс для 600 родин — відкриваємо реєстрацію саме на 600 наборів. Ми працюємо за принципом: є допомога — видаємо її», — розповідає Валерія Мацай.
Другий напрямок благодійного фонду — дитячі виїзні заходи в Херсоні та громадах Херсонського району: майстер-класи, арттерапія, різні активності. Так з’явився проєкт «Світлячки Півдня», у межах якого фонд працює з дітьми та допомагає долати освітні втрати.
Ще один окремий напрямок — підтримка працівників критичної інфраструктури, які щодня працюють під обстрілами й забезпечують життєдіяльність громад, у вигляді гуманітарної допомоги. Також БФ «Відродження громад Півдня» шукає можливості для розвитку та відновлення громад.
За словами Валерії, після того, як волонтерська діяльність переросла у благодійну організацію, легше не стало: «Коли ми були волонтерами, нам здавалося: ось отримаємо перше фінансування — і стане простіше. Потім отримали друге. І відповідальності ставало лише більше. Раніше ми відповідали лише перед людьми, яким допомагали. Зараз відповідальність залишається і перед людьми, але й додалася ще відповідальність перед донорами, перед працівниками, яких залучаємо до роботи, перед партнерами. Є думка, що якщо людина працює у благодійній сфері, то вона отримує заробітну плату і все.Тобто з волонтера ти йдеш просто в найманого працівника. Це дійсно так, але ми не втратили оцей волонтерський дух. І насправді ми працюємо 24 години на добу. Для нас нічого не змінилося. Змінилося інше: тепер ми можемо залучати фахівців. Наприклад, у дитячих проєктах працюють викладачі, арттерапевти, спеціалісти. Це дозволяє робити роботу якісніше».
Водночас мало хто бачить інший бік діяльності — написання грантових заявок, збір даних, моніторинг потреб, звітність. На одну заявку можуть йти тижні роботи, а підтримають у результаті лише одну з десяти. Але всю цю роботу, якої ніхто не бачить і не говорить про неї, потрібно виконати.
«Ми вважаємо, що волонтерство — не в тому, що ти робиш, а в тому, що ти відчуваєш. От якщо ти відчуваєш, що ти хочеш допомагати людям, і це от воно зсередини йде, та й якщо воно так зберігається, то тут уже неважливо, чим ти займаєшся. Головне, що ти це робиш для людей», — зізнається Валерія Мацай.
Працюючи в громадах, кожна громадська організація чи благодійний фонд має співпрацювати, комунікувати і знаходити спільні рішення з іншими організаціями та представниками влади. Сьогодні всі дії мають бути скоординованими та погодженими з військовими адміністраціями і тому ми поцікавились у Валерії як відбувається ця взаємодія з органами влади:
«Насправді нам вдалося побудувати хорошу комунікацію. Кожен захід ми попередньо погоджуємо, особливо якщо працюємо з дітьми. Це питання і безпеки, і вибору локації. Але якихось серйозних труднощів у взаємодії з військовими адміністраціями ми не мали. Навпаки, представники громад та адміністрацій зазвичай йдуть назустріч. І це та співпраця, яка має бути, тому що будь-яка дія, будь-які зміни, які можуть бути, вони ніколи не можуть локалізуватися лише на одному чомусь. Тільки об'єднавшись, буде результат. Єдине, що хотілося б покращити, — це процес обміну інформацією про потреби громад. Для будь-якої грантової заявки потрібна оцінка потреб. І якщо інформацію від людей отримати відносно легко, то офіційні дані часто вимагають запитів, листування й часу. А іноді на подання заявки є лише тиждень. Було б добре зробити цей процес менш бюрократичним і більш оперативним. Це допомогло б організаціям швидше реагувати на можливості фінансування».
Валерія говорить, що сьогодні, не на те, що багато мешканців продовжують отримувати гуманітарну допомогу, все одно залишаються критичні питання. Одне з них - закриття базових потреб у вигляді засобів особистої гігієни. Мило, пральний порошок, засоби для миття посуду, туалетний папір — це те, чого людям постійно бракує, а такі напрямки не завжди цікаві донорам: «Пригадую випадок, коли Київський картонно-паперовий комбінат передав нам свою продукцію. Ми були дуже вдячні за допомогу, але водночас отримали хвилю критики. Дехто вважав, що видача туалетного паперу чи паперових рушників нібито принижує гідність людей. Насправді все навпаки. Це базові речі, які забезпечують комфорт і людську гідність. Тому ми завжди відкрито говоримо про такі потреби й вдячні бізнесу, який допомагає їх закривати».
Це показовий приклад відповідального бізнесу, який у складний час разом з донорами і міжнародними партнерами, допомагає і підтримує людей через благодійні фонди та організації. І у БФ «Відродження громад Півдня» є дуже успішні кейси співпраці, але це дуже непроста робота.
«Щомісяця ми надсилаємо понад 200 запитів до бізнесу. Для кожної компанії готуємо окрему пропозицію: вивчаємо, чим вона займається, яку продукцію виробляє, чим може допомогти. З цих сотень звернень позитивну відповідь дає лише частина компаній. Але навіть невелика підтримка має значення. Дуже важливо правильно звітувати. Бізнес хоче бачити результат своєї допомоги. І якщо організація працює прозоро, показує документи, фото та реальні історії людей, співпраця продовжується», - говорить Валерія.
Дуже важливою залишається співпраця з іншими громадськими організаціями. Такі партнерства дають можливість обмінюватися досвідом і допомагають закривати більше потреб, так як і співпраця з бізнесом: «Це класно працює на рівні країни, тому що зрозуміло, що регіони між собою відрізняються, але ти інколи можеш почути в іншому регіоні, як вони справляються в таких же умовах, для прикладу, Нікополь. Нещодавно слухала, як вони з з дітками працюють і там для нас є якісь цікаві кейси, які ми теж можемо використовувати. В рамках Херсонщини ми входимо до складу робочої групи. Тому відповідно це теж чудово, тому що по-перше є можливість того самого обміну досвідом, а по-друге це ширше закриття потреб. Наприклад, якщо ми отримуємо запит, який не можемо виконати самостійно, передаємо його профільній організації. Це працює набагато ефективніше, ніж коли кожен намагається робити все сам».
Разом із тим залишається проблема для молодих організацій або волонтерів. Часто вони просто не знають, куди звертатися у складних випадках і як працюють механізми перенаправлення допомоги. Має існувати більш зрозуміла система координації, доступна навіть для невеликих ініціатив чи окремих активних людей.
Часто можна почути думку, що зараз потрібно лише реагувати на гуманітарні потреби. Чи доречно говорити про відновлення ми запитали у Валерії Мацай: «Буду позиціонувати з точки зору роботи з дітьми. Коли працюєш із дітьми, ти бачиш, що дитина бере емоцію з навколишнього середовища. А саме перше її навколишнє середовище - це батьки. Зараз діти не бачать майбутнього. І це, мабуть, найбільший страх, бо вже в такому віці отаке якесь розчарування. І якщо ми говоримо про наше майбутнє, про розбудову, про відновлення, в першу чергу в мене це асоціюється з дітьми, тому що діти - це наше майбутнє. Але для того, щоб вони могли зростати, має бути віра у дорослих. Звісно, гуманітарне реагування необхідне. Але віра в майбутнє з’являється тоді, коли є дії. Відновлення має бути обов'язково, але воно ж може бути різним. Однією гуманітарною діяльності неможливо мотивувати людей рухатись вперед».
На завершення ми попросили Валерію поділитися баченням майбутнього Херсонщини: «Я бачу майбутнє Херсонщини дуже позитивним. Це потужний аграрний регіон із великим потенціалом для розвитку. Але є ще одна особливість — досвід, який громади отримали за ці роки. Ми навчилися жити й працювати в надзвичайно складних умовах. І цей досвід стане нашою перевагою. Ми вже довели, що можемо працювати, реалізовувати ініціативи й досягати результатів навіть зараз у підвалах. А коли безпекова ситуація зміниться, цей потенціал лише посилиться. Тому я впевнена: у Херсонщини дуже сильне майбутнє».
Шановні херсонці, запрошуємо вас долучитися до анонімного опитування, яке допоможе нам краще зрозуміти настрої, потреби та виклики, з якими стикається населення Херсонщини, а також оцінити ефективність роботи громадських організацій та влади. Кожна Ваша відповідь – це важлива цеглинка у фундаменті майбутнього відновлення. Опитування є повністю анонімним, а ваші відповіді та будуть використані виключно в узагальненому вигляді для аналітичних цілей.
Інтерв'ю підготовлене Херсонським обласним благодійним фондом “Об'єднання” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності авторів.
