Херсон живе під постійними обстрілами та атаками дронів. Але навіть у таких умовах тут працюють журналісти, волонтери, громадські організації, проводяться культурні події та народжуються нові ідеї для майбутнього регіону.
У новому випуску «Розмови про відновлення» ми говоримо із Заріною Забріскі - незалежною американською журналісткою, режисеркою документального фільму «Херсон: сафарі на людей». Заріна живе і працює в Херсоні з моменту деокупації міста. За цей час вона стала не просто спостерігачем, а людиною, яка щодня розповідає світові про життя прифронтового регіону.
Під час розмови ми говорили про роль журналістики під час війни, інформаційну втому суспільства, відповідальність медіа, роботу влади та громадського сектору, а також про те, яким Заріна бачить майбутнє Херсонщини.
«У Херсон я вперше приїхала 14 листопада 2022 року. Для мене це історична дата в моїй особистій історії, - згадує Заріна. - А у 2023 році я переїхала сюди жити, щоб працювати над документальним фільмом про Херсон, який ми закінчили у 2025 році разом з Олександром Андрющенком, відомим фотожурналістом видання "Вгору". Матеріалу про Херсон дуже багато, тому ми вирішили, що буде трилогія. Зараз ми закінчуємо другу частину - про міфологію, історію та архітектуру міста. І третя частина буде про захисників Херсона».
Заріна Забріскі робить щоденні репортажі про Херсон. Вона розповідає, що раніше увага до України була більш активна, багато газет і журналів публікували її статті про ситуацію в місті. Сьогодні, на жаль, такої уваги вже не має, тому Заріна продовжує поширювати інформацію про російські злочини і життя в Херсоні у своїх соціальних мережах.
Попри свій оптимізм, сьогодні журналістка переконана: говорити про масштабну відбудову поки що зарано: «Я вірю в перемогу і вона точно буде. Але зараз головне питання — це захист. Ми можемо годинами обговорювати майбутню відбудову, але сьогодні потрібно говорити про допомогу захисникам Херсона, Збройним силам і всім, хто стримує ворога».
Заріна розповідає, що зараз також дуже цікавиться темою окупації. В грудні 2025 року почала з'являтися інформація про голод та дронову блокаду окупованих Олешок, і журналістка почала шукати інформацію про це. За словами журналістки, досі серед її колег залишаються люди не обізнані в ситуації на Херсонщині, які вважають, що можна переплисти з Херсона у Олешки через Дніпро і зробити репортаж. Так, як це неможливо, Заріна почала власне розслідування - говорила з офіційною українською владою тих територій, які на сьогодні залишаються окупованими на лівобережжі Херсонщини, з волонтерами, які евакуюють людей з окупації, та самим людьми, яким вдалося повернутися на підконтрольну Україні території. Всю зібрану інформацію Заріна Забріскі представила у Брюсселі під час презентації фільму «Херсон: сафарі на людей» у межах бізнес-саміту ЄС — Україна. Саме дослідження Заріни стало поштовхом до обговорення ідеї створення “зеленого коридору” з окупованого лівобережжя Херсонщини через Дніпро і Конку.
«Я стала маленькою частиною процесу, в якому задіяно дуже багато людей для організації “зеленого коридору”, але іншим шляхом, не через річку, тому, що велика вірогідність провокацій з боку Росії. Зараз ведуться перемовини з російською стороною, чекаємо від них згоди і дати, коли ми зможемо евакуювати 5000-6000 людей, які зараз в блокаді», - говорить Заріна Забріскі
Одне з головних питань сьогодні — як утримувати увагу суспільства до Херсонщини. Люди в інших регіонах щодня читають новини про обстріли та руйнування. Багато хто просто перестає сприймати чергові повідомлення про атаки. Водночас життя Херсона не обмежується лише прильотами. У місті продовжується культурне життя, працюють люди, проводяться заходи. Але через безпекові обмеження про це часто неможливо повідомляти заздалегідь.
Особливо важливо, на думку Заріни, розвивати зв'язки між регіонами, щоб жителі інших областей краще розуміли, чим живе Херсонщина сьогодні. Професійна діяльність журналістки дає змогу відвідувати багато заходів, ділитися досвідом з іншими колегами, і розповідати їм про Херсонщину. Заріна звертає увагу, що багато журналістів цікавляться і обізнані з ситуацією на Херсонщині, тому херсонські журналісти мають з ними співпрацювати і доносити ситуацію до інших регіонів: «Роль журналістики змінюється, так само і характер війни. Це вже не Перша світова, не Друга світова. У нас є інтернет, у нас є соцмережі, а це вже інша динаміка спілкування журналістів з читачами і глядачами. Ми напрямую спілкуємося з аудиторією і це потрібно використовувати. Просто написати матеріал уже не працює. Якщо ми хочемо бачити результат своєї роботи, ми маємо активніше доносити інформацію».
Ми поцікавилися у Заріни Забріскі чи змінилися журналістські стандарти під час війни, адже війна ставить перед журналістами нові виклики. Особливо в місті, яке фактично живе на лінії фронту. Заріна переконана, що базові принципи журналістики залишаються незмінними, але умови роботи вимагають нових підходів і нових етичних рішень.
«Херсон — це вже не просто прифронтове місто. Це фронт. Тут виникають питання, яких раніше просто не існувало: що можна показувати, як працювати з людьми після трагедій, як не нашкодити безпеці своїми матеріалами. Всі матеріали, які сьогодні викладають херсонські журналісти, проходять погодження з прес офіцером. Все дуже суворо, бо ми можемо втрати акредитацію».
Водночас поруч працюють блогери та анонімні ресурси, які не завжди дотримуються цих обмежень. Саме тому, вважає журналістка, роль професійних медіа сьогодні стає ще важливішою. Значна частина людей сьогодні отримує інформацію через Telegram-канали. Часто анонімні. У таких умовах особливо важливим стає питання протидії російській дезінформації.
До повномасштабного вторгнення Заріна Забріскі багато років досліджувала дезінформацію та кремлівські наративи. Дуже багато писала статей на цю тему, проводила семінари та лекції в Америці та Англії: «Найважливіше — це не повторювати те, що вони говорять. Потрібно показувати, що відбувається насправді. Але бути дуже обережними».
Медіа мають не лише повідомляти факти, а й пояснювати контекст, допомагаючи аудиторії відрізняти правду від маніпуляцій.
Сьогодні робота у прифронтових громадах неможлива без погодження з представниками адміністрації. Це стосується не тільки медіа, а роботи громадських організацій, благодійних фондів тощо. Ми поцікавились у Заріни як вона бачить діяльність місцевої влади.
«Для мене, як для іноземки, це складне питання. В моїй країні інший формат спілкування влади з населенням. Я бачу, як представники Херсонщини працюють на міжнародних майданчиках, спілкуються з донорами, гуманітарними організаціями, представляють область. Це виглядає професійно», - говорить Заріна Забріскі.
Водночас, на її думку, комунікація з жителями може бути більш зрозумілою та наближеною до повсякденних потреб людей. Адже мешканці прифронтового міста оцінюють ситуацію через власний досвід, а не через звіти чи статистику.
«Я дуже рада, що не працюю у владі. Не уявляю, наскільки складно приймати рішення в таких умовах. І мені здається, що зараз принцип "разом переможемо" важливіший за взаємні звинувачення», - ділиться Заріна.
Одна з проблем, з якими стикається, влада сьогодні - це кадровий голод. Частину роботи адміністрацій закривають громадські організації і волонтери. Про роботу місцевих волонтерів і громадських організацій Заріна говорить зі словами подяки. За її словами, саме вони щодня виконують роботу, яку часто неможливо побачити ззовні: «Я бачу героїв, які допомагають своїм людям. Рятують щодня в таких умовах, в яких, мало хто працює. І їм треба не критика, а підтримка».
Водночас журналістка більш вимоглива до міжнародних гуманітарних організацій. На її думку, багатьом із них потрібно швидше реагувати на події, які відбуваються на Херсонщині, та уважніше дослухатися до місцевих голосів, брати на себе відповідальність, розширювати свою сферу діяльності. На думку Заріни Забріскі тут дуже активна роль журналістів у спонуканні таких організацій брати на себе відповідальність.
Наприкінці розмови говоримо з Заріною Забріскі не про війну, а про саму Херсонщину, про її майбутнє: «Це дуже давня земля. Тут проходили різні народи. Дуже багата історія. Але земля залишилася. Дніпро тече. Кургани стоять. І коли ти живеш тут, ти відчуваєш цю силу. І знищити це неможливо».
Саме ця внутрішня стійкість людей і самої землі, на її думку, є головною рисою Херсонщини. І хоча про масштабне відновлення сьогодні говорити зарано, Заріна переконана: після перемоги Херсонщина матиме велике майбутнє.
«Буде час і для відбудови, і для інвестицій, і для розвитку. Але зараз найголовніше — захист, підтримка ЗСУ та перемога», - впевнена Заріна Забріскі.
Шановні херсонці, запрошуємо вас долучитися до анонімного опитування, яке допоможе нам краще зрозуміти настрої, потреби та виклики, з якими стикається населення Херсонщини, а також оцінити ефективність роботи громадських організацій та влади. Кожна Ваша відповідь – це важлива цеглинка у фундаменті майбутнього відновлення. Опитування є повністю анонімним, а ваші відповіді та будуть використані виключно в узагальненому вигляді для аналітичних цілей.
Інтерв'ю підготовлене Херсонським обласним благодійним фондом “Об'єднання” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація та погляди, викладені в цій публікації, є предметом виключної відповідальності авторів.