Четвертий тиждень січня (21.01-27.01.2023). Багато подій описано російськими ЗМІ на цьому тижні: успішні обстріли критичної інфраструктури в Україні, початок наступу на Запоріжжя, відбиття спроби ЗСУ форсувати Дніпро, успіхи на Сході України… Але були і не дуже приємні для росіян новини – це підтримка України з боку іноземних партнерів та США.
Протягом тижня можна було спостерігати, як російський інформаційний простір намагався справлятися з таким великим обʼємом подій.
Коли в українських новинах зʼявляється звіт від ГУР про успішне проведення військової операції на лівому березі Херсонської області, російські ЗМІ миттєво реагують і починають розповсюджувати інформацію, що армія РФ відбила спробу ЗСУ форсувати Дніпро і завдала українським військовим великих втрат. Цікаво, що описуючи цю подію, різні канали вказували різну кількість втрат серед українців, від чого складається враження, що таких ситуацій було декілька.
Після цієї події російська армія безжалісно обстрілювала м. Херсон та звільнену частину Херсонської області протягом цілого дня. Влучання були у цивільні будівлі, школу, пологовий будинок. Одні канали називали це відпрацюванням по позиціям “ельфів” (так вони називають українських військових), інші канали чекали результатів обстрілів і починали виправдовуватися, що невідомо, хто саме обстріляв місто. Треті зухвало називали це “пристрілом”.
Масований обстріл цивільної інфраструктури України росіяни продовжують називати своїм військовим успіхом. Якщо є жертви серед цивільних – всю провину перекладають на “криворукість” українського ППО.
Дискредитують українську владу. Цього тижня більшість пропагандистів починають звинувачувати Президента України в цій “братоубійствєнной” війні. Цитують слова Путіна В., який називає українців братами, Зеленського В. – винним у цій війні, а США – у масштабуванні цієї війни.
Намагаються переконати читача, що проросійська влада турбується про своїх людей. Розповідають про неймовірні перспективи для розвитку окупованих ними територій. Головна задача російських ЗМІ – зображувати українську владу байдужою до людей, корумпованою та жадібною.
Нові постачання озброєння для української армії викликають у російському інформаційному просторі легку істерику. Спочатку вони знецінюють цю зброю, розповідаючи, що у порівнянні з російським озброєнням вона нічого не варта. Потім починають погрожувати, що потрібно нанести удари по території Польщі (через територію якої зброя завозиться в Україну), як колись це було під час Другої Світової війни. Вважають, що треба бити по мостам, щоб завадити постачанню.
Велику увагу приділяють історичним подіям і святам. На кожне свято або значущу дату проводять заходи. Під час проведення таких свят велику увагу приділяють дітям, розповідають “правильну” історію, або знайомлять з релігійним звичаями. На ці свята у окупантів є традиція запрошувати людей у формі солдат або поліцейських, таким чином формувати у свідомості дитини, що російські військові добрі, уважні та поважні їх треба слухатися і поважати, а коли дитина виросте у неї було бажання бути такою ж, як ці “герої”.
